1.3 Вступ - Основи Git

Основною відмінністю від інших систем (таких як Subversion та подібних їй) є те, як Git сприймає дані. Концептуально, більшість СКВ зберігають інформацію як список файлових редагувань. Ці інші системи (CVS, Subversion, Perforce, Bazaar тощо) розглядають інформацію як список файлів та змін кожного з них протягом деякого часу (це зазвичай називають оснований на дельтах контроль версій).

Git не оброблює та не зберігає свої дані таким чином. Замість цього, Git сприймає свої дані радше як низку знімків мініатюрної файлової системи. У Git щоразу, як ви створюєте коміт, тобто зберігаєте стан вашого проекту, Git запам’ятовує як виглядають всі ваші файли в той момент і зберігає посилання на цей знімок. Для ефективності, якщо файли не змінилися, Git не зберігає файли знову, просто робить посилання на попередній ідентичний файл, котрий вже зберігається. Git вважає свої дані більш як потік знімків.

Це дуже важлива різниця між Git та майже всіма іншими СКВ. З цієї причини в Git було заново переосмислено майже кожен аспект контролю версій, які інші системи просто копіювали з попереднього покоління. Це зробило Git більш схожим на мініатюрну файлову систему з деякими неймовірно потужними вбудованими інструментами на додаток, а не просто СКВ. Ми познайомимось з деякими перевагами, які ви отримаєте при сприйнятті інформації подібним чином, у Галуження в git, де йдеться про гілки.

Більшість операцій у Git потребують лише локальних файлів та ресурсів для здійснення операцій — немає необхідності в інформації з інших комп’ютерів вашої мережі. Якщо ви звикли до ЦСКВ, де більшість операцій обтяжені такими мережевими запитами, то цей аспект може привести вас до думки, що боги швидкості наділили Git неземною силою. Через те, що повна історія проекту знаходиться на вашому локальному диску, більшість операцій здійснюються майже миттєво.

Наприклад, для перегляду історії проекту, Git не має потреби брати її з серверу, він просто зчитує її прямо з локальної бази даних. Це означає, що ви отримуєте історію проекту не встигнувши кліпнути оком. Якщо ви бажаєте переглянути відмінності між поточною версією файлу та його редакцією місячної давності, Git знайде копію збережену місяць тому і проведе локальне обчислення різниці замість того, щоб звертатись за цим до віддаленого серверу чи спочатку робити запит на отримання старішої версії файлу.

Також це означає, що за відсутності мережевого з’єднання ви не будете мати особливих обмежень. Перебуваючи в літаку чи потязі можна цілком комфортно створювати коміти (у своїй локальній копії, не забули?), доки не відновите з’єднання з мережею для їх відвантаження. Якщо ви прийшли додому та не можете змусити належним чином працювати свій VPN-клієнт, усе одно можна продовжувати роботу. У багатьох інших системах подібні дії або неможливі, або пов’язані з безліччю труднощів. Наприклад, у Perforce, без з’єднання з мережею вам не вдасться зробити багато; у Subversion та CVS ви можете редагувати файли, але не можете створювати коміти з внесених змін (оскільки немає зв’язку з базою даних). На перший погляд такі речі здаються незначними, але ви будете вражені наскільки велике значення вони можуть мати.

Будь-що в Git, перед збереженням, отримує контрольну суму, за якою потім і можна на нього посилатися. Таким чином, неможливо змінити файл чи директорію так, щоб Git про це не дізнався. Цей функціонал вбудовано в систему на найнижчих рівнях і є невід’ємною частиною її філософії. Ви не можете втратити інформацію при передачі чи отримати пошкоджений файл без відома Git.

Механізм, який використовується для цього контролю, називається хеш SHA-1. Він являє собою 40-символьну послідовність цифр та перших літер латинського алфавіту (a-f) і вираховується на основі вмісту файлу чи структури директорії в Git. SHA-1 хеш виглядає це приблизно так:

При роботі з Git ви повсюди зустрічатимете такі хеші, адже Git постійно їх використовує. Фактично, Git зберігає все не за назвою файлу, а саме за значенням хешу його змісту.